Поради батькам учнів початкових класів
Дорогі
батьки!
Ваша дитина вперше пішла до школи,
почала відвідувати ГПД. Як зробити її навчання і перебування в ГПД
цікавими, захоплюючими, що забезпечують постійне примноження знань і практичних
навичок? Педагогічний досвід показує, що успішно навчається лише та дитина, яка
вміє управляти собою, володіє здатністю слухати вчителя, вихователя, виконує
всі правила організації навчальної життя і режим ГПД.
Якщо
ваша дитина має певний перелік домашніх обов'язків, дотримується режиму дня, не
сперечається з вами, коли ви даєте їй конкретне доручення, осмислено
дивиться телепередачі, спілкується з друзями з певною користю для себе, то його
перебування в школі буде приносити і йому, і вам, і вчителям тільки радість.
Тому пропонуємо
вам:
Розробити разом з дитиною обгрунтований режим дня, обов'язково включає в себе 20-30 хвилин читання разом з вами художньої літератури; перегляду телепередач, але не більше 1-1,5 годин, бажано з переказом того цікавого, що дитина дізнався з них. Постарайтеся обмежити перегляд фільмів, де демонструється насильство, жорстокість, залякування, так як вони сприяють прояву у дітей схильності до агресії по відношенню до тварин і людей. Якщо дитина відвідує ГПД, вона повинна дотримуватсь режиму дня, що включає ті фізичні вправи, які розвивають спритність, рухливість, прогулянки та ігри на свіжому повітрі.
Намагайтеся частіше задавати дитині питання, навіщо він скоїв той чи інший вчинок, або, наприклад, дивився телевізор, грав з друзями в ігри на комп'ютері, і т. д. Тим самим ви будете стимулювати дитину постійно думати про те, що він робить, а не механічно підпорядковуватися природним спонуканням, схильностей, бажань.
Намагайтеся пред'являти до дитини тільки ті вимоги, які можна раціонально обґрунтувати. У спокійній обстановці пояснюйте йому причини, що спонукають людину виробляти самоконтроль, уміння виконувати різну домашню роботу, обмежувати себелюбство і егоїзм. Не одразу дитина буде реагувати на набування якогось корисного досвіду, який в даний час вона відкидає.
Прислухайтеся до порад учителя, вихователя, намагайтеся при оцінці своєї дитини відзначати насамперед його успіхи, пов'язані з подоланням його ліні, запальності, безвілля. Тільки після цього вказуйте на ті недоліки, з якими треба ще працювати йому самому.
Розробити разом з дитиною обгрунтований режим дня, обов'язково включає в себе 20-30 хвилин читання разом з вами художньої літератури; перегляду телепередач, але не більше 1-1,5 годин, бажано з переказом того цікавого, що дитина дізнався з них. Постарайтеся обмежити перегляд фільмів, де демонструється насильство, жорстокість, залякування, так як вони сприяють прояву у дітей схильності до агресії по відношенню до тварин і людей. Якщо дитина відвідує ГПД, вона повинна дотримуватсь режиму дня, що включає ті фізичні вправи, які розвивають спритність, рухливість, прогулянки та ігри на свіжому повітрі.
Намагайтеся частіше задавати дитині питання, навіщо він скоїв той чи інший вчинок, або, наприклад, дивився телевізор, грав з друзями в ігри на комп'ютері, і т. д. Тим самим ви будете стимулювати дитину постійно думати про те, що він робить, а не механічно підпорядковуватися природним спонуканням, схильностей, бажань.
Намагайтеся пред'являти до дитини тільки ті вимоги, які можна раціонально обґрунтувати. У спокійній обстановці пояснюйте йому причини, що спонукають людину виробляти самоконтроль, уміння виконувати різну домашню роботу, обмежувати себелюбство і егоїзм. Не одразу дитина буде реагувати на набування якогось корисного досвіду, який в даний час вона відкидає.
Прислухайтеся до порад учителя, вихователя, намагайтеся при оцінці своєї дитини відзначати насамперед його успіхи, пов'язані з подоланням його ліні, запальності, безвілля. Тільки після цього вказуйте на ті недоліки, з якими треба ще працювати йому самому.
При
виникненні будь-яких проблем, пов'язаних з вихованням, звертайтеся до вчителя,
вихователя ГПД, психолога, і вам завжди буде надана різноманітна допомога у
вирішенні конкретних проблем розвитку дитини, здатного постійно радувати вас
своїми успіхами в навчанні та домашніх справах.
10 заповідей для батьків
1. Не чекай, що твоя
дитина буде таким, як хочеш. Допоможи йому стати не тобою, а собою.
2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для нього зробив. Ти дав йому життя, як він може віддячити тобі? Він дасть життя іншому, той — третьому, і це незворотний закон подяки.
3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.
4. Не стався до його проблем зверхньо. Життя дане кожному під силу і, будь упевнений, йому вона важка не менше, ніж тобі, а може бути і більше, оскільки у нього немає досвіду.
5. Не принижуй!
6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини — це його зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них — ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
7. Не картай себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Муч, якщо можеш — але не робиш. Пам'ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
8. Дитина — це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в ньому творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, у яких буде рости не «наш», «свій» дитина, але душа, дана на зберігання.
9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоєму.
10. Люби свою дитину будь — якою-неталановитою, невдахою, дорослим. Спілкуючись з ним — радуйся, бо дитина — це свято, яке поки з тобою.
Януш Корчак
2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для нього зробив. Ти дав йому життя, як він може віддячити тобі? Він дасть життя іншому, той — третьому, і це незворотний закон подяки.
3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.
4. Не стався до його проблем зверхньо. Життя дане кожному під силу і, будь упевнений, йому вона важка не менше, ніж тобі, а може бути і більше, оскільки у нього немає досвіду.
5. Не принижуй!
6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини — це його зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них — ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
7. Не картай себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Муч, якщо можеш — але не робиш. Пам'ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
8. Дитина — це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в ньому творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, у яких буде рости не «наш», «свій» дитина, але душа, дана на зберігання.
9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоєму.
10. Люби свою дитину будь — якою-неталановитою, невдахою, дорослим. Спілкуючись з ним — радуйся, бо дитина — це свято, яке поки з тобою.
Януш Корчак
8 залізних правил для батьків школяра
Поради
Віри Пузько, професора кафедри педагогіки і психології розвитку МДУ їм.
Невельського.
Батьківство — це спеціальність, тому треба читати і освічуватися. І витрачати на дитину час! Ми отримуємо професійні знання, витрачаючи на це чимало сил. Бути батьком — не менша наука, і значить, потрібні знання. Батьки виправдовуються: ніколи займатися з дітьми, треба заробляти. Як психолог не приймаю таких виправдань: якщо ми залишимо поле незасіяним воно заросте бур'янами. Так само і з дітьми: якщо не культивуємо можливості дитини, отримаємо «бур'янове поле».Коли дитина вступає до школи, хтось із родини має бути з малюком, бути може, поступившись кар'єрою. Скільки? Як дозволять обставини, але краще подовше. Може, навіть цілий рік.
Записуючи дитину в перший клас, проконсультуйтеся зі шкільним психологом. І чим раніше, тим краще: нехай він протестує, чи готовий малюк вчитися, наскільки дозрів фізично і психологічно, сформувалася мотивація до навчання, зможе висидіти всі уроки зосередившись, легко йому буде спілкуватися з однолітками. Психолог може дати слушні рекомендації спеціально для вашого малюка.
Будьте включеними у все, що відбувається з дитиною! І не забувайте подбати про його емоційне самопочуття. За нашими дослідженнями, більшість дітей відчуває гострий емоційний голод в своїх сім'ях, недостатньо проявляється батьками зацікавленості в їх житті. Вже в старших класах підліток буде намагатися тримати дистанцію і не пускати батьків в деякі сфери свого життя — має право! Але молодші школярі потребують емоційних відносин з батьками. У першокласника варто цікавитися, чи вдалося йому з кимось подружитися, є контакт з учителем, як він себе почуває в класі і на перервах. Поспостерігайте, не проявляється шкільна тривожність у більш старших хлопців (блідість, нудота, нездужання).
Ніколи не порівнюйте свою дитину або підлітка з іншими дітьми чи з самим собою! Приймайте і поважайте його індивідуальність. Не наполягайте, щоб учитель перші два роки навчання у школі ставив оцінки — це досить травматично для дітей і порушує їх мотивацію до навчання. У дитини можуть бути не ваші темперамент, схильності, але він і повинен бути самим собою. Такі фрази, як: «Я в твоєму віці була така швидка, а ти...» або «Подивися, ось Ваня як вирішує!» — надзвичайно ранять, формуючи хронічну не успішність. Краще сказати: «Ти ще читаєш по складах, не всі люди навчаються читати швидко, мені давалося це нелегко, і у тебе вийде!». Або так «Подивися, вчора у тебе було так багато помилок, а сьогодні ти написав грамотно і чисто!». Краще порівнювати досягнення самої дитини, підтримуючи його зростання.
До речі
Шкільна тривожність нерідко має коріння в сім'ї: амбітні батьки хочуть з допомогою успіхів дитини реалізувати свої амбіції. У таких випадках вони запитують: «Твоя відповідь була кращою у класі? Ти був краще за всіх?». Непосильні вимоги можуть обернутися для дитини невпевненістю і неуспішністю.
Якщо ви помічаєте, що навчальна діяльність у школяра вперто не складається, підкресліть його досягнення і таланти в інших областях! Найголовніше, ми повинні розуміти, що шкільне навчання зовсім не охоплює все розмаїття життя і здібності людей. Може бути, дитина талановита в спорті? У музиці? У співі? Є люди, які талановиті у спілкуванні і дружбі — вони можуть бути чудовими друзями. Інші володіють економкою підприємливості, хто проявляє християнські риси милосердя і доброти, і це теж талант! Пам'ятаю дівчинку, яка три рази сиділа в першому класі, писала з помилками, але її зошити виглядали неперевершено — у неї був справжній геній акуратності. Плюс до того вона була мила і делікатна — хіба це не особливі здібності? Так що варто цінувати і розвивати будь-які таланти дитини, навіть якщо вони не вписуються в шкільну програму.
Вірте у свою дитину! Ніщо так не розвиває особистість, як віра батьків у можливості дитини. Така віра лунає у виразі обличчя і жести участі в словах підтримки і погляді, повній любові.
Влаштовуйте для дитини сімейні свята! Наприклад, чому б не відсвяткувати перший місяць навчання в школі? Першу п'ятірку як важлива подія, закінчення чверті? В такий день можна влаштувати виїзд в ліс або запросити його друзів. Особисте свято — велика підтримка для дитини.
8. Радійте життю разом з дитиною! Власне, кожен із нас потребує цього...
Батьківство — це спеціальність, тому треба читати і освічуватися. І витрачати на дитину час! Ми отримуємо професійні знання, витрачаючи на це чимало сил. Бути батьком — не менша наука, і значить, потрібні знання. Батьки виправдовуються: ніколи займатися з дітьми, треба заробляти. Як психолог не приймаю таких виправдань: якщо ми залишимо поле незасіяним воно заросте бур'янами. Так само і з дітьми: якщо не культивуємо можливості дитини, отримаємо «бур'янове поле».Коли дитина вступає до школи, хтось із родини має бути з малюком, бути може, поступившись кар'єрою. Скільки? Як дозволять обставини, але краще подовше. Може, навіть цілий рік.
Записуючи дитину в перший клас, проконсультуйтеся зі шкільним психологом. І чим раніше, тим краще: нехай він протестує, чи готовий малюк вчитися, наскільки дозрів фізично і психологічно, сформувалася мотивація до навчання, зможе висидіти всі уроки зосередившись, легко йому буде спілкуватися з однолітками. Психолог може дати слушні рекомендації спеціально для вашого малюка.
Будьте включеними у все, що відбувається з дитиною! І не забувайте подбати про його емоційне самопочуття. За нашими дослідженнями, більшість дітей відчуває гострий емоційний голод в своїх сім'ях, недостатньо проявляється батьками зацікавленості в їх житті. Вже в старших класах підліток буде намагатися тримати дистанцію і не пускати батьків в деякі сфери свого життя — має право! Але молодші школярі потребують емоційних відносин з батьками. У першокласника варто цікавитися, чи вдалося йому з кимось подружитися, є контакт з учителем, як він себе почуває в класі і на перервах. Поспостерігайте, не проявляється шкільна тривожність у більш старших хлопців (блідість, нудота, нездужання).
Ніколи не порівнюйте свою дитину або підлітка з іншими дітьми чи з самим собою! Приймайте і поважайте його індивідуальність. Не наполягайте, щоб учитель перші два роки навчання у школі ставив оцінки — це досить травматично для дітей і порушує їх мотивацію до навчання. У дитини можуть бути не ваші темперамент, схильності, але він і повинен бути самим собою. Такі фрази, як: «Я в твоєму віці була така швидка, а ти...» або «Подивися, ось Ваня як вирішує!» — надзвичайно ранять, формуючи хронічну не успішність. Краще сказати: «Ти ще читаєш по складах, не всі люди навчаються читати швидко, мені давалося це нелегко, і у тебе вийде!». Або так «Подивися, вчора у тебе було так багато помилок, а сьогодні ти написав грамотно і чисто!». Краще порівнювати досягнення самої дитини, підтримуючи його зростання.
До речі
Шкільна тривожність нерідко має коріння в сім'ї: амбітні батьки хочуть з допомогою успіхів дитини реалізувати свої амбіції. У таких випадках вони запитують: «Твоя відповідь була кращою у класі? Ти був краще за всіх?». Непосильні вимоги можуть обернутися для дитини невпевненістю і неуспішністю.
Якщо ви помічаєте, що навчальна діяльність у школяра вперто не складається, підкресліть його досягнення і таланти в інших областях! Найголовніше, ми повинні розуміти, що шкільне навчання зовсім не охоплює все розмаїття життя і здібності людей. Може бути, дитина талановита в спорті? У музиці? У співі? Є люди, які талановиті у спілкуванні і дружбі — вони можуть бути чудовими друзями. Інші володіють економкою підприємливості, хто проявляє християнські риси милосердя і доброти, і це теж талант! Пам'ятаю дівчинку, яка три рази сиділа в першому класі, писала з помилками, але її зошити виглядали неперевершено — у неї був справжній геній акуратності. Плюс до того вона була мила і делікатна — хіба це не особливі здібності? Так що варто цінувати і розвивати будь-які таланти дитини, навіть якщо вони не вписуються в шкільну програму.
Вірте у свою дитину! Ніщо так не розвиває особистість, як віра батьків у можливості дитини. Така віра лунає у виразі обличчя і жести участі в словах підтримки і погляді, повній любові.
Влаштовуйте для дитини сімейні свята! Наприклад, чому б не відсвяткувати перший місяць навчання в школі? Першу п'ятірку як важлива подія, закінчення чверті? В такий день можна влаштувати виїзд в ліс або запросити його друзів. Особисте свято — велика підтримка для дитини.
8. Радійте життю разом з дитиною! Власне, кожен із нас потребує цього...
"Мобільні телефони небезпечні для дітей"
Подарувавши
дитині мобільний телефон,
Ви перетворюєте його в ... антену!
Ви перетворюєте його в ... антену!
Вчитель:
За словами професора Юрія Григор'єва, той факт, що при роботі стільникового телефону електромагнітна енергія проникає в мозок, ніким не заперечується, оскільки вже при розробці телефону людське тіло розглядається як елемент антеною системи. При інших рівних умовах діти піддаються більш жорстокого і великого електромагнітному впливу, ніж дорослі: у них менше голова і череп тонше.
В ході одного експерименту вчені встановили макети дитячих голів, повторюють форми, типові розміри, пошарову провідність, і знайшли, що при опроміненні вони поглинули в 2 – 4 рази більше електромагнітної енергії, ніж середньостатистичний дорослий. Крім того, дитячий організм більш вразливий і чутливий до факторів зовнішнього середовища, особливо у певні періоди росту – так звані вікна сприйнятливості.
У фахівців немає ніяких сумнівів в тому, що електромагнітне поле (ЕМП) стільникового телефону змінює нормальне функціонування центральної нервової системи. Якщо врахувати, що у дітей вона знаходиться в процесі формування і розвитку, нескладно зрозуміти, що результат його буде відрізнятися від нормального. Крім того, у дітей повністю не сформовані захисні механізми, в першу чергу такі, як імунна система. Зіткнутися з цим наочно доведеться якийсь час опісля. Це може статися через роки після хронічного впливу, але це станеться. Перш ніж якесь «випромінює» виріб надходить у продаж, кілька років йде на дослідження всіх його особливостей, щоб не випустити в народ «електромагнітну бомбу». Однак при впровадженні стільникового зв'язку їх фактично не було.
Сьогодні серед всіх країн, що розвивають стільниковий зв'язок, тільки в Росії немає національної програми дослідження її біологічної дії. Нашим фахівцям доводиться спиратися на зарубіжні дані. Хоча експериментальні дослідження безпосередньо на дітях не можуть проводитися за визначенням, у розпорядженні вчених – результати експериментів на тваринах і спостережень за користувачами серед дорослих і дітей. Отримані дані серйозно насторожують. Так, у Нейродиагностическом науковому інституті в Іспанії в 2001 році виявили, що у 11 – 13 – річних дітей, дві хвилини поговоривших по стільниковому телефону, зміна біоелектричної активності мозку зберігається ще дві години після того, як вони покладуть трубку. Найсерйознішу страшилку видали шведські вчені з Інституту гігієни, які отримали дані про підвищення ризику розвитку пухлин мозку у віковій групі 20 – 29 років при використанні аналогових і бездротових телефонів протягом 5 – 10 років. Для інших вікових категорій такої залежності не було виявлено. Ці дані показують, що ті, хто користується телефоном з 10 – 19 років, набагато більше ризикує заробити пухлина головного мозку, ніж ті, хто придбав телефон в 29 років і пізніше.
Вчені: мобільні телефони небезпечні для дітей.
Використання стільникового телефону дітьми до 16 років може надавати негативну дію на їх здоров'я. Дитячий організм порівняно з дорослим має деякі особливості, наприклад, відрізняється великим співвідношенням довжини голови і тіла, більшою провідністю мозкового речовини. З – за менших розмірів і об'єму голови дитини питома поглинена потужність більше, порівняно з дорослою і випромінювання проникає глибше в ті відділи мозку, які у дорослих, як правило, не опромінюються. Із зростанням голови і потовщенням кісток черепа зменшується вміст води і іонів, а значить і провідність. Доведено, що ростуть і розвиваються тканини найбільш схильні до несприятливого впливу електромагнітного поля, а активний ріст людини відбувається з моменту зачаття приблизно до 16 років. Сучасні діти користуються мобільними телефонами з раннього віку і будуть продовжувати їх використовувати дорослими, тому стаж контакту дітей з електромагнітними випромінюваннями буде істотно більше, ніж у сучасних дорослих. На думку членів Російського національного комітету із захисту від неіонізуючих випромінювань, у дітей, які використовують мобільні телефони, слід очікувати наступні можливі найближчі розлади: ослаблення пам'яті, зниження уваги. Зниження розумових і пізнавальних здібностей, дратівливість, порушення сну, схильність до стрессорным реакцій, підвищення епілептичної готовності.
Рекомендації для батьків.
Категорично не використовувати ручні стільникові телефони за винятком випадків, коли використання стільникового телефону може врятувати життя дитині. Мінімальний вік обмеження – 16 років. Однак виходячи з того, що активне формування і розвиток головного мозку триває ще кілька років, то і після 16 років доцільно утримуватися від використання стільникового телефону як можна довше.
Не використовувати стільниковий телефон особам, страждаючим захворюваннями неврологічного характеру.
При використанні стільникового телефону приймати заходи по обмеженню впливу електромагнітного поля, а саме обмежити тривалість розмов (тривалість одноразового розмови – до 3 хв.), максимально збільшити період між двома розмовами (мінімально рекомендований – 15 хв.), переважно використовувати стільникові телефони з гарнітурами і системами «вільні руки».
За словами професора Юрія Григор'єва, той факт, що при роботі стільникового телефону електромагнітна енергія проникає в мозок, ніким не заперечується, оскільки вже при розробці телефону людське тіло розглядається як елемент антеною системи. При інших рівних умовах діти піддаються більш жорстокого і великого електромагнітному впливу, ніж дорослі: у них менше голова і череп тонше.
В ході одного експерименту вчені встановили макети дитячих голів, повторюють форми, типові розміри, пошарову провідність, і знайшли, що при опроміненні вони поглинули в 2 – 4 рази більше електромагнітної енергії, ніж середньостатистичний дорослий. Крім того, дитячий організм більш вразливий і чутливий до факторів зовнішнього середовища, особливо у певні періоди росту – так звані вікна сприйнятливості.
У фахівців немає ніяких сумнівів в тому, що електромагнітне поле (ЕМП) стільникового телефону змінює нормальне функціонування центральної нервової системи. Якщо врахувати, що у дітей вона знаходиться в процесі формування і розвитку, нескладно зрозуміти, що результат його буде відрізнятися від нормального. Крім того, у дітей повністю не сформовані захисні механізми, в першу чергу такі, як імунна система. Зіткнутися з цим наочно доведеться якийсь час опісля. Це може статися через роки після хронічного впливу, але це станеться. Перш ніж якесь «випромінює» виріб надходить у продаж, кілька років йде на дослідження всіх його особливостей, щоб не випустити в народ «електромагнітну бомбу». Однак при впровадженні стільникового зв'язку їх фактично не було.
Сьогодні серед всіх країн, що розвивають стільниковий зв'язок, тільки в Росії немає національної програми дослідження її біологічної дії. Нашим фахівцям доводиться спиратися на зарубіжні дані. Хоча експериментальні дослідження безпосередньо на дітях не можуть проводитися за визначенням, у розпорядженні вчених – результати експериментів на тваринах і спостережень за користувачами серед дорослих і дітей. Отримані дані серйозно насторожують. Так, у Нейродиагностическом науковому інституті в Іспанії в 2001 році виявили, що у 11 – 13 – річних дітей, дві хвилини поговоривших по стільниковому телефону, зміна біоелектричної активності мозку зберігається ще дві години після того, як вони покладуть трубку. Найсерйознішу страшилку видали шведські вчені з Інституту гігієни, які отримали дані про підвищення ризику розвитку пухлин мозку у віковій групі 20 – 29 років при використанні аналогових і бездротових телефонів протягом 5 – 10 років. Для інших вікових категорій такої залежності не було виявлено. Ці дані показують, що ті, хто користується телефоном з 10 – 19 років, набагато більше ризикує заробити пухлина головного мозку, ніж ті, хто придбав телефон в 29 років і пізніше.
Вчені: мобільні телефони небезпечні для дітей.
Використання стільникового телефону дітьми до 16 років може надавати негативну дію на їх здоров'я. Дитячий організм порівняно з дорослим має деякі особливості, наприклад, відрізняється великим співвідношенням довжини голови і тіла, більшою провідністю мозкового речовини. З – за менших розмірів і об'єму голови дитини питома поглинена потужність більше, порівняно з дорослою і випромінювання проникає глибше в ті відділи мозку, які у дорослих, як правило, не опромінюються. Із зростанням голови і потовщенням кісток черепа зменшується вміст води і іонів, а значить і провідність. Доведено, що ростуть і розвиваються тканини найбільш схильні до несприятливого впливу електромагнітного поля, а активний ріст людини відбувається з моменту зачаття приблизно до 16 років. Сучасні діти користуються мобільними телефонами з раннього віку і будуть продовжувати їх використовувати дорослими, тому стаж контакту дітей з електромагнітними випромінюваннями буде істотно більше, ніж у сучасних дорослих. На думку членів Російського національного комітету із захисту від неіонізуючих випромінювань, у дітей, які використовують мобільні телефони, слід очікувати наступні можливі найближчі розлади: ослаблення пам'яті, зниження уваги. Зниження розумових і пізнавальних здібностей, дратівливість, порушення сну, схильність до стрессорным реакцій, підвищення епілептичної готовності.
Рекомендації для батьків.
Категорично не використовувати ручні стільникові телефони за винятком випадків, коли використання стільникового телефону може врятувати життя дитині. Мінімальний вік обмеження – 16 років. Однак виходячи з того, що активне формування і розвиток головного мозку триває ще кілька років, то і після 16 років доцільно утримуватися від використання стільникового телефону як можна довше.
Не використовувати стільниковий телефон особам, страждаючим захворюваннями неврологічного характеру.
При використанні стільникового телефону приймати заходи по обмеженню впливу електромагнітного поля, а саме обмежити тривалість розмов (тривалість одноразового розмови – до 3 хв.), максимально збільшити період між двома розмовами (мінімально рекомендований – 15 хв.), переважно використовувати стільникові телефони з гарнітурами і системами «вільні руки».
Комментариев нет:
Отправить комментарий